Визначення проблеми

Концепцію розвитку газотранспортної системи України у 2014-2030 рр. з урахуванням інтеграції в європейський газовий ринок (далі – Концепція) підготовлено у розвиток Концепції розвитку, модернізації і переоснащення газотранспортної системи України на 2009-2015 роки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2009 р. № 1417-р.

Концепція базується на державній політиці у галузі природного газу та функціонування газотранспортної системи (далі - ГТС) України, яка визначається Законами України   «Про засади функціонування ринку природного газу» від 08.07.10  №2467-VI, «Про трубопровідний транспорт» від 15.05.96 №192/96-ВР, «Про нафту і газ» від 12.07.01 № 2665-ІІІ, «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»  від 16.06.11 № 3533-VI, «Про ратифікацію Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства» від 15.12.10 № 2787-УІ, Указом Президента України від 01 травня 2014 року Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2014 року № 448/2014 «Про стан забезпечення енергетичної безпеки у зв’язку з ситуацією щодо постачання природного газу в Україну», Постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2014 року № 172 «Про невідкладні заходи щодо реформування системи управління Єдиною газотранспортною системою України», Указом Президента України від 12.03.2013 № 128/2013 щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 – 2014 рр. (розділ «Реформування структури нафтогазової галузі з метою підвищення її інвестиційної привабливості та ефективності діяльності», оновленою «Енергетичною стратегією України на період до 2030 року» (далі – Стратегією до 2030 року), Концепцією розвитку, модернізації і переоснащення газотранспортної системи України на 2009-2015 роки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2009 р. № 1417-р., постановою НКРЕ від 19.04.2012  № 420 «Про затвердження Порядку доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України», іншими чинними законодавчими та нормативно-правовими актами України.

Аналіз причин виникнення проблеми та
обґрунтування необхідності її вирішення

Поточна ситуація у газовій галузі України характеризується низкою негативних явищ і тенденцій, що викликає необхідність нагального реагування, інструментом якого виступає ця Концепція.

Найбільш критичними викликами є:

1. Неухильне скорочення транзитних потоків російського природного газу через Україну, спричинене, насамперед, стратегією будівництва обхідних трубопроводів ВАТ «Газпром». За песимістичним сценарієм Стратегії до 2030 року, транзит російського газу територією України може становити щорічно лише 30-40 млрд. куб. м.
2. Наявна залежність енергетики України від імпорту газу одного постачальника та незначні обсяги диверсифікованих поставок природного газу.
3. Відставання розвитку вітчизняного газового ринку (а значить – і його конкурентоспроможності) від активних процесів реформування світових газових ринків, насамперед, у Європі.
4. Необхідність виконання зобов’язань України, що випливають з її членства в Енергетичному Співтоваристві (далі – ЕС), та зафіксовані іншими  міжнародними зобов’язаннями  України.
5. Зростання цін на природний газ до європейського рівня, який робить неконкурентоспроможними галузі промисловості, що забезпечують більшу частину ВВП України.
6. Брак значних інвестиційних ресурсів, необхідних для реабілітації та модернізації вітчизняної ГТС та підземних сховищ газу (далі – ПСГ).

З технічної точки зору, ГТС України характеризується високим рівнем моральної та фізичної зношеності технологічного обладнання та устаткування, низькою ефективністю роботи газоперекачувальних агрегатів компресорних станцій (коефіцієнт корисної дії (ККД) 24-26%, тоді як у сучасних – до 42%). 85% устаткування, машин, споруд основного і допоміжного виробництва ПСГ, 5% газопромислового устаткування, 62% свердловин.

На сьогодні для України, як члена ЕС, чинною є директива 2003/55/ЄС Європарламенту та Ради Євросоюзу стосовно спільних правил для внутрішнього ринку та інші правові акти так званого Другого пакета європейського газового законодавства. Аналіз стану імплементації свідчить про наявність суттєвих проблем, без вирішення яких неможливо ефективно протидіяти згаданим вище викликам. Зокрема, мають місце: низький рівень транскордонної торгівлі; невирішеність проблеми контрактних перевантажень та розподілу потужностей; наявність довгострокових газових контрактів, що перешкоджає конкуренції, недискримінаційному доступу третіх сторін.

Проблемним залишається також механізм формування тарифів, які відображали б реальні витрати, що, у свою чергу, перешкоджає довгостроковому інвестуванню та оновленню активів. Діюча система тарифоутворення в Україні фактично сприяє крос-субсидіюванню, значно зменшує конкурентний потенціал ринку, встановлюючи перешкоди для нових учасників ринку.

Практична можливість для споживачів обирати альтернативного постачальника газу на цей час є дуже обмеженою.

Існує необхідність здійснити низку кроків для забезпечення функціонального відокремлення діяльності оператора Єдиної ГТС та усунення протиріч між чинним національним газовим законодавством України та вимогами acquis Другого енергетичного пакета. Крім того, необхідно здійснити кроки стосовно подальшого повного відокремлення діяльності, пов’язаної з розмежуванням функцій з розподілу природного газу споживачам  від комерційної діяльності.

1 січня 2015 р., згідно з рішенням Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства від 06.10.2011 р., для України набирає чинності директива 2009/73/ЄС[1] та інші акти Третього енергетичного пакета, що робить прийняття цієї Концепції ще більш актуальним.

Мета

Метою Концепції є:

• забезпечення ефективної взаємодії  газотранспортної системи (далі – ГТС) України та ГТС країн ЄС;
• опрацювання організаційно-правових засад щодо взаємодії ГТС України та Європейських мереж;
• підвищення завантаженості ГТС України транзитними потоками;
• забезпечення ефективної роботи підземних сховищ газу (далі - ПСГ) на заході України, у тому числі для іноземних споживачів (власників газу);
• створення єдиних рівноправних та недискримінаційних умов роботи на українському та європейському газових ринках для всіх учасників газових  ринків, як країн Європейського Союзу, так і вітчизняних.

Визначення оптимального варіанта вирішення проблеми на основі порівняльного аналізу можливих опцій

Завданнями цієї Концепції є визначення:

• впливу завантаженості ГТС України транзитними потоками російського газу, визначеними Стратегією до 2030 року, на розвиток, реконструкцію ГТС, прогнозна оцінка частки реверсних потоків та реальності забезпечення за рахунок європейських ресурсів;
• способів зниження цін на імпортний газ для споживачів України шляхом оптимальної структуризації імпортних потоків на підставі аналізу цінових тенденцій можливих джерел постачання до України трубопровідного, у тому числі спотового природного газу, а також зрідженого природного газу (далі – СПГ);
• способів підвищення завантаженості ГТС України;
• умов, необхідних для залучення Україною на внутрішній ринок наявних і перспективних європейських ресурсів газу;
• можливості інтеграції вітчизняного газового ринку до загальноєвропейського;
• прийнятної для України моделі організації ринкової торгівлі природним газом, виходячи з варіантів Цільової моделі газового ринку, ухвалених Євросоюзом;
• основних принципів створення в Україні східноєвропейського газового хабу (далі – хабу);
• доцільності залучення бірж та Європейського товарного клірингу для забезпечення функціонування хаба;
• способів залучення для роботи на газовому ринку України європейських замовників послуг транспортування та зберігання природного газу;
• гарантій надійності зберігання природного газу в українських ПСГ, прийнятних для закордонних власників;
• шляхів та способів переходу до європейської системи утворення тарифів на транспортування та зберігання природного газу, реорганізації тарифної системи на засадах «вхід-вихід», інших тарифних та технічних передумов для підвищення конкурентоспроможності українського внутрішнього газового ринку та його інтеграції в європейський газовий ринок.

Шляхи і способи вирішення проблеми, строки виконання

Зазначені вище проблеми передбачається вирішити шляхом проведення системного аналізу сукупності відповідних економічних, технічних, політичних та правових проблем газової галузі України, вивченням сучасних способів їх вирішення європейськими країнами та підготовки комплексу правових, економічних, організаційних та технічних заходів, задля досягнення зазначеної вище мети, зокрема щодо:

• опрацювання моделі організації газового ринку в Україні, включаючи правові, економічні, технічні та організаційні напрями, у вигляді Програми створення Східноєвропейського регіонального транскордонного газового ринку на базі створюваного хаба;
• прийняття мережевого кодексу та виконання інших техніко-економічних, організаційних та правових заходів, передбачених цією Концепцією;
• забезпечення гарантій іноземним власникам газу щодо власності на природний газ, який вони будуть купувати на газовому ринку, зберігати у ПСГ України або транспортувати;
• взаємодії з органами Євросоюзу, міжнародними фінансовими організаціями та провідними європейськими газовими компаніями, отримання від них організаційно-методичної, правової та фінансової підтримки.

Під час розроблення заходів слід враховувати:

• потенційні можливості угоди з Євросоюзом про розширення зони вільної торгівлі;
• європейське законодавство щодо регулювання у газовій сфері, зокрема, Директиви та Регламенти ЕС;
• реальний стан імплементації національного законодавства до рівня європейського законодавства,  відповідний досвід країн Євросоюзу;
• акти законодавства України та  договори, у тому числі з питань модернізації ГТС України, а також у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки;
• прогнозні обсяги та структуру забезпечення України природним газом, проекти диверсифікації постачання природного газу до України та терміни їх реалізації;
• прогнозні оцінки обсягів транспортування та транзиту природного газу територією України у 2014-2030 рр., з урахуванням відповідних міжнародних проектів;
• прогнозні обсяги споживання природного газу основними промисловими споживачами, забезпеченість їх інфраструктурою постачання з різних джерел;
• необхідність внесення змін, задля переходу на тарифну систему «вхід-вихід», європейську систему тарифоутворення для зберігання, закачування та відбору природного газу з ПСГ (у тому числі при переході права власності), сучасні стандарти визначення, оперування (купівля, перепродаж) вільними пропускними потужностями;
• необхідність завершення сертифікації оператора ЄГТСУ у європейській мережі газотранспортних операторів ENTSO-G;
• сучасні та перспективні технічні, технологічні та проектні рішення з транспортування газу, максимальне використання вивільненого технологічного обладнання ГТС у результаті зміни потоків транспортування газу, наявність сучасного газотранспортного технологічного обладнання (особливо – газоперекачувального) на території України, вільних електричних потужностей по трасі проходження магістральних газопроводів;
• сучасну європейську практику, коли всі віртуальні хаби з торгівлі природним газом створюються операторами ГТС або їх дочірніми компаніями.

Відповідно до оновленої «Енергетичної стратегії України на період до 2030 року» передбачити проведення додаткових заходів, які можуть бути задіяними відповідно до трьох можливих сценаріїв розвитку подій щодо транзитного транспортування природного газу з території Росії до країн ЄС. До цих додаткових заходів слід віднести такі:
 
І. У разі реалізації песимістичного сценарію, з обсягом транзиту газу в межах 30 – 40 млрд. куб. м на рік:    

1. Проведення розрахунку техніко-економічних показників для визначення ефективності роботи окремих ділянок ГТС.
2. Перехід на газопостачання невеликих споживачів за рахунок зрідженого природного газу.
3. Проведення робіт із демонтажу лінійної частини магістральних газопроводів.

ІІ. У разі розвитку подій за базовим сценарієм, з обсягами транзиту природного газу в межах  70 – 80 млрд. куб. м на рік: 

1. Проведення діагностики трубопроводів та обладнання для ремонтів та замін ділянок лінійної частини.
2. Підтримка працездатності інфраструктури ГТС на високому технічному рівні.
3. Диверсифікація постачання природного газу, за рахунок введення в дію СПГ- термінала та будівництва реверсних газопроводів на заході України.

ІІІ. У разі розвитку подій за оптимістичним сценарієм, з обсягами транзиту природного газу в межах 100 – 110 млрд. куб. м на рік: 

1. Проведення діагностики трубопроводів та обладнання для розширення деяких ділянок лінійної частини газопроводів.
2. Проведення модернізації інфраструктури ГТС.
3. Розширення ПСГ.

Першочергові заходи

Необхідно:

1. В 2013-2014 роках розробити Програму об’єднання українського та європейських газових ринків, передбачивши, перш за все:

• розробку та початок реалізації програми створення електронної площадки (хабу) з торгівлі природним газом;
• розробку та затвердження необхідної тарифної системи для транспортування і зберігання природного газу, що потрапляє на митну територію України на умовах тимчасового ввезення та транзиту;
• розробку та введення в дію Методики визначення, бронювання пропускних потужностей усіх об’єктів ЄГТС України, передбачивши впровадження періодичних аукціонних торгів та принципу «використовуй або втрачай», а також можливість придбання потужностей на вторинному ринку;
• розробку програми для поступового переходу на тарифну систему «вхід-вихід» при наданні послуг з транспортування природного газу газопроводами України.
• розробку програми для поступового переходу на облік газу за енергетичними показниками (мегават, кіловат-години, в місяць, рік).

2. В 2013-2014 роках розпочати роботи для початку транскордонної торгівлі природним газом з використанням ПСГ західноукраїнського регіону, в тому числі по зберіганню газу в українських ПСГ іноземними власниками та газотрейдерами.3.  

3. Створення юридичного суб’єкта – оператора східноєвропейського газового хабу для керівництва та координації робіт по його організації та подальшої експлуатації.

Очікувані результати, визначення ефективності

Реалізація Концепції забезпечує ефективне функціонування ГТС України та, водночас, системний підхід до її розвитку, відповідно до сучасних стандартів, що сприятиме:

• підвищенню енергетичної безпеки України внаслідок демонополізації забезпечення України імпортними енергоносіями;
• формуванню рівня інвестиційного клімату, необхідного для модернізації та подальшого розвитку ГТС України, в результаті створення єдиних рівноправних та недискримінаційних умов роботи для всіх учасників газового ринку, як європейських, так і вітчизняних;
• зменшенню цін на природний газ для кінцевих споживачів, завдяки диверсифікації забезпечення України імпортними енергоносіями та підвищення конкуренції на газовому ринку;
• ефективній взаємодії газотранспортних систем України та Євросоюзу, поступовій інтеграції України в загальноєвропейський газовий ринок;
• виконанню зобов’язань України, які випливають з її членства в ЕС та  зафіксованих міжнародними договірними документами;
• підвищенню рентабельності та ефективності функціонування ГТС, її завантаженості транзитними потоками;
• забезпеченню техніко-економічного та організаційного рівня західноукраїнських ПСГ, який дозволить активно залучати іноземних замовників послуг зберігання;
• підвищенню конкурентоспроможності газової галузі України;
• зміцненню міжнародного іміджу України як транзитної держави;
• створенню додаткових робочих місць;
• збільшенню сум надходження до державного та місцевого бюджетів.